Письменник — це очі, думки та совість суспільства.
Честність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворчим элементом історичного періоду та його культурного пласту.
10 сучасних українських письменників
Л і н а К о с т е н к о
Я, що прийшла у світ не для корид, Що не люблю юрби та телекамер, О, як мені уникся і набрид Щоденний спорт - боротися з биками. Я обираю пурпуровий плащ, Бики вже люттю наливають очі. Я йду на них, душе моя не плач, Ці види спорту вже тепер жіночі! Ліна Костенко |  |
Ліна Костенко - принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя. Українська письменниця - шестидесятниця, поетеса, Лауреат Шевченківської премії, премії Антоновичів та Петрарки. Серед її найвідоміших творів - “Проміння землі”, “Вітрила”, “Мандрівки серця ”, “Над берегами вічної ріки”, “Маруся Чурай”, “Берестечко”, “Гіацинтове сонце”, “Записки українського самашедшого”, “Річка Геракліта”. Нещодавно Ліна Василівна змінила уявлення людей про свою творчість.
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· “Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а ікону нема де поставити.”
· “Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф.”
· “Тісно робиться на планеті, людство витісняє саме себе.”
· “У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років - а вона та сама.”
· “ Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема.”
· “Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести докупи, це вже система.”
· “Тобі важко любити розумну жінку, ти завжди боїшся впасти в її очах.”
· “Настає такий момент у житті , коли нічого вже не можеш виправити. Ні в стосунках, ні в обставинах, ні в самому собі.”
· “Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Тобі потрібен космос її очей.”
· “Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше.”
· “Жінка - як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.”
· “Вона сильна і владна. Її характер скрутить кого завгодно. І водночас вона дуже ніжна. У неї чудесний овал обличчя. У неї пасмо волосся ніби завжди відкинуте вітром. У неї очі, які бувають лише у чаклунок, і не чорні, й не карі, а з оливковим полиском. Коли вона їх примружує - говорять стихії. Для зручності вона прикидається звичайною жінкою. Займається побутом, пише дисертацію, дозволяє себе любити по-земному. Але й чуттєвість її особлива, затамовано вибухова. Вона ніколи не каже, що кохає мене. Я це зчитую з її губ, з дотику, з магнітних бур ЇЇ тіла. Її треба вміти покликати, у неї все починається з очей.”
С е р г і й Ж а д а н
«Мені здається, що в нашій країні ще хтось потребує літератури. Щоправда, в багатьох випадках це не так позиція, як поза – мовляв, я люблю літературу, але те, що пишеться українською, читати не буду з принципу. Часто читач сам не знає, що йому потрібно. Письменник, до речі, теж» Сергій Жадан |  |
Сергія Жадана називають «письменником широкої спеціалізації», оскільки він, так би мовити, не зациклений на певному типі творчості, а є автором як поетичних збірок («Цитатник», «Генерал Юда», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», «Історія культури початку століття», «Марадона», «Лілі Марлен», «Ефіопія», «Вогнепальні й ножові» та ін.), так і прозових творів, зокрема романів («Ворошиловград», «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR»), повістей (збірка «Гімн демократичної молоді») та оповідань (збірка «Біґ Мак»).
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами.
· Діти вулиць займаються благородною насправді справою, а саме надирають задницю системі, котра хоче надерти задниці їм
· адже так чи інакше від нас залежить так мало, життя знай собі триває без кінця і початку, і по кожній великій любові залишаються порожні зали очікування
· Я думаю, що так воно все приблизно й відбувається. Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди. Мені здається, що саме так і має бути і що саме наша близькість зумовлюється спільними переживаннями, спільним життям і можливістю спільної смерті. Десь за всім цим і починається любов. Інша річ, що не всі з нас до неї доживають.
· Почута тобою одного разу музика змінює колір твоєї шкіри, звужує твої зіниці, пересушує губи, робить різким голос і вразливими легені, розганяє вени і вганяє туди столове сухе вино.
· …потрібно вміти пригадати все, що було з нами і що було з тими, хто поруч із нами. Це головне. Бо коли ти все згадаєш, піти тобі буде не так просто.
Ю р і й А н д р у х о в и ч
 | Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені багатьма мовами. |
Юрій Андрухович — сучасний співак, прозаїк, перекладач, есеїст, творчість якого пов'язують з напрямком постмодернізму, що прийшов на зміну модернізму ще на початку 80-х років XX ст., й це має свою точку відліку — 1985 рік, коли Ю. Андрухович разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснували поетичну групу «Бу-Ва-Бу» (Бурлеск-Валаган-Буфонада).
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· По-справжньому знає не той, хто знає ПРО щось, а той, хто знає ЩОСЬ.
· Світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль.
· Справжня свобода — не тоді, коли вона є, а тоді, коли ти її по-справжньому хочеш
· Минуле, як би ми його не розуміли, є всього тільки невдалою проекцією майбутнього, його завжди недосконалим наслідуванням.
· Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов”язково з нами стається. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли це постає перед нами, навіть не впізнаємо його в обличчя. Тому ми переважно боїмося майбутнього, боїмося подорожей, дітей, боїмося змін.
· Усі ми — тільки відголоски великого Світового Дзвону, і жодне наше слово не народжується само собою.
Л ю б к о Д е р е ш
«Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.» |  |
Свою першу книгу Любко Дереш видав у 17 років. На сьогодні він один з найвідоміших українскьих письменників нового покоління. Його твори перекладалися кількома мовами, а саме можна знайти німецьке, польське, італійське та сербське видання. Головними героями творів Дереша стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з'являється сучасний сленг та лайливі слова.
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Малесенька істотка, про яку писати навіть найменшим шрифтом - це вже гіперболізувати
· На душі чогось було так сумно, що аж хотілося малювати простим олівцем.
· Жити значить вмирати.Жити значить залишатися живим....
· Можливо,завтра ти забудеш,що таке дійсність,хоча здаватиметься,ніби практично нічого не змінилося.Просто запам"ятай:вихід є.Є вихід з цього безглуздого фільму,вихід за рамки сценарію.В дійсності немає ніякого сценарію!Там усе відбувається вперше і все-востаннє.А головне-все відбувається насправді!Дороги назад не існує.Є тільки дійсність,яка не залишає місця для страху.
О к с а н а З а б у ж к о
«Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією — як у альпініста або водолаза…» |  |
Оксана Забужко — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Починаючи з 1996 року, коли вийшов її роман «Польові дослідження з українського сексу», вона залишається у ряді перших найвизначніших україномовних письменників. Її вірші переклали на шістнадцять мов світу. У своїй творчості Забужко прагне переосмислити українську ідентичність. У прозових творах вона порушує питання довкола гендерних тем, зміни гендерних стереотипів та парадигм.
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Література ніколи не буває невинною — навіть якщо дуже хоче бути такою.
· Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями.
· Можна скільки завгодно прикидатися слабкою,але в жодному разі не можна розкриватися перед мужчиною із своїх реальних слабкостей - рано чи пізно він обов'язково перетворить їх собі на підніжну сходнику дорогою на власний п'єдестал
· Тільки в дитинстві є правда
· Війна дає змогу багато дечого зрозуміти про життя і смерть
· Всяке нещастя робить тебе самотнім, після нього треба вчитися жити наново.
· тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблює так, як жалiсть до себе.
· передчуття нiколи не заводять, то тiльки цiлеспрямована сила нашого "хочу!"
І р е н Р о з д о б у д ь к о
 | «Твір приходить від початку до кінця. Спочатку виникає маленька дрібниця. Достатньо побачити відірваний ґудзик на підлозі маршрутки. Перетворюєшся на нього і дивишся на цей людський ліс, який не звертає на тебе увагу.» |
Ірен Роздобудько – письменниця, поетеса та сценарист Ірен Роздобудько сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. Її творчість в основному складають романи та оповідання. У 2000 році вийшла її перша книжка «Пастка для жар-птиці». На сьогоднішній день її творчий доробок нараховує вісімнадцять книжок і п'ять фільмів, сценаристом котрих вона виступає.
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· „Життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше.”
· Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева,птахи,вода? Завжди відчуаю брехню,як звір-усією шкірою,усім,що є в середині мене,-від шлунка до душі. Можна жити бідно,безтямно,дурнувато,легковажно,важко,але при цьому жити чесно необхідно! Інакше-морок,ніч,смерть… Найстрашніше-втратити віру. Її гублять раз і назавжди…А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд,що усе гаразд, і посміхаються. Але голка в серці залишається. З нею можна якось жити.
Але хіба це життя?
Але хіба це життя?
· Життя – взагалі мило. Спочатку запашне, „Полуничне”, а потім – жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей можливостей, надій, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки…”
· Людина має право на свободу. Людина має право на єдину свободу – бути собою.
В о л о д и м и р Р у т к і вс ь к и й
 | «… За внутрішньою напругою, драматизмом, мистецтвом твори можна поставити поруч із дитячими повістями Григора Тютюнника. Тільки якщо в останнього домінує трагічна барва, то в Рутківського, попри всю жахливу ситуацію, гору беруть світлі інтонації. Як у фільмах Кустуріци, де будь–який жах можна перемогти тільки гумором...» (О.Гаврош) |
Володимир Рутківський — провідний український дитячий письменник.
Друкується з 1959 року. Автор багатьох романів для дітей, серед яких «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Сині Води» та інші.
«Важкий шлях до визнання в українській літературі! Працюючи з року в рік, щодня горблячись над письмовим столом, дочекатися слави у... 70 років! Саме так виглядає ситуація з одним з найкращих українських дитячих авторів Володимиром Рутківським. Про літератора почали говорити після виходу в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Зі» його книжки «Джури козака Швайки»...
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Битва починається не тоді, коли заграють сурми і заблискають шаблі, а тоді, коли про саму битву ніхто ще й гадки не має.
· Гірші за вовків ті, хто прикидається ними.
· У просторі... ніщо не щезає. Хіба що в ньому все перемішалося - і живе, і мертве, і минуле, і майбутнє. І щоб відібрати саме те, що тобі потрібно, треба дуже уважно вслухатися в світ...
· Хочеш, щоб кіт замуркотів - не лінуйся його погладити.
· Затям собі, Мирку, - сказав він. - Затям назавжди: собаки лихих не люблять.
В а л е н т и н Ч е м е р и с
 | Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі, скільки добра подарував людям В. Чемерис |
Валентин Чемерис - Лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору імені О.Вишні, літературної премії імені Ф.Маківчука, С.Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася.
П’ЯТЬ СВІТІВ ВАЛЕНТИНА ЧЕМЕРИСА
Світ білий на планеті Земля один на всіх землян, і в той же час у кожного з нас свій світ. Особливо в неординарних людей, у творців. У декого їх буває й по кілька. У Валентина Чемериса їх аж п’ять. А, може, й шість. Білих світів. Його особистих.
Світ перший: історичні романи, повісті, оповідання письменника, В тім числі й "Ольвія" (чотири перевидання), "Фортеця на Бористені", "Смерть Атея" (літературна премія ім. Д.І. Яворницького), "Генерали імперії", "Ордер на любов" (Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", 2008) . А ще ж є в автора історичні романи "Скандал в імператорському сімействі", "Епірська відьма…", збірка повістей "Її звали янголом смерті", "Я любила Шевченка", "Кохання в Україні" та ін.
Світ другий. Детективно-пригодницькі книги: "Убивство на хуторі біля Диканьки" (літературно-мистецька премія ім. І. Нечуя-Левицького), "День Ворона", "Тайна Агати Крісті", "Таємнича пригода на Орілі", "Золотий саркофаг" та ін.
Світ третій. Фантастика. Роман "Приречені на щастя", "Білий корал детективу", "В сузір’ї Дракона", "Феномен Фенікса" тощо.
Світ четвертий. Твори з сучасного життя — оповідання, повісті. Хоча б "Державна коханка" (Премія ім. Ю. Яновського за кращі оповідання"), романи-есе: "Сини змієногої богині", "Президент", "Голгофа українського православ’я", "Бомба для патріарха".
І нарешті світ п’ятий...
Так, так, сатира та гумор.
Власне В. Чемерис і починав як сатирик-гуморист. Видав вісімнадцять книг веселого жанру (всього в нього вийшло більше п’ятдесяти). Серед них — "Царська охота", "Де хазяйнує Валя Чемерис", "Еліксир для чоловіків", "Вибори таємного агента", "Як стати щасливим", "Операція "Земфіра", "Вуса № 3" (свого часу були відзначені журналом "Перець"). За що автор отримав премію ім. Остапа Вишні, ім. Степана Олійника, ім. Ф.Ф.Маківчука, він лауреат веселої премії Одарки та Карася, що її присудила газета "Молодь України".
Світ білий на планеті Земля один на всіх землян, і в той же час у кожного з нас свій світ. Особливо в неординарних людей, у творців. У декого їх буває й по кілька. У Валентина Чемериса їх аж п’ять. А, може, й шість. Білих світів. Його особистих.
Світ перший: історичні романи, повісті, оповідання письменника, В тім числі й "Ольвія" (чотири перевидання), "Фортеця на Бористені", "Смерть Атея" (літературна премія ім. Д.І. Яворницького), "Генерали імперії", "Ордер на любов" (Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", 2008) . А ще ж є в автора історичні романи "Скандал в імператорському сімействі", "Епірська відьма…", збірка повістей "Її звали янголом смерті", "Я любила Шевченка", "Кохання в Україні" та ін.
Світ другий. Детективно-пригодницькі книги: "Убивство на хуторі біля Диканьки" (літературно-мистецька премія ім. І. Нечуя-Левицького), "День Ворона", "Тайна Агати Крісті", "Таємнича пригода на Орілі", "Золотий саркофаг" та ін.
Світ третій. Фантастика. Роман "Приречені на щастя", "Білий корал детективу", "В сузір’ї Дракона", "Феномен Фенікса" тощо.
Світ четвертий. Твори з сучасного життя — оповідання, повісті. Хоча б "Державна коханка" (Премія ім. Ю. Яновського за кращі оповідання"), романи-есе: "Сини змієногої богині", "Президент", "Голгофа українського православ’я", "Бомба для патріарха".
І нарешті світ п’ятий...
Так, так, сатира та гумор.
Власне В. Чемерис і починав як сатирик-гуморист. Видав вісімнадцять книг веселого жанру (всього в нього вийшло більше п’ятдесяти). Серед них — "Царська охота", "Де хазяйнує Валя Чемерис", "Еліксир для чоловіків", "Вибори таємного агента", "Як стати щасливим", "Операція "Земфіра", "Вуса № 3" (свого часу були відзначені журналом "Перець"). За що автор отримав премію ім. Остапа Вишні, ім. Степана Олійника, ім. Ф.Ф.Маківчука, він лауреат веселої премії Одарки та Карася, що її присудила газета "Молодь України".
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Коли на мить затихає лютування лютого, чути, як лунко і різко (десь, певно, на оголених горбах) репається земля — такі морози!
· Істина — і через тисячу з гаком літ — правда!
· З усіх сердець завжди найнадійніше — це серце друга!
· Під час бідування посадовим особам не рекомендується відвідувати сауну, неодмінно треба уникати колективних поїздок на риболовлю чи полювання, а побільше бути на вулицях, в громадському транспорті, взагалі — серед простого люду, їсти теж серед народу — окраєць густо посоленого хліба з цибулиною і, бідкаючись, мужньо запивати його квасом.
Г а л и н а М а л и к
 Автор першої української інтерактивної дитячої книги для iPad «Письменники лікують дітей словом» Г.Малик |  |
Галина Малик - українська письменниця. Член Національної спілки письменників України.
Видала 52 книжки для дітей — поезію, прозу, переклади. Збірку сонетів, переклади з болгарської. Укладач кількох антологій закарпатської літератури XX ст. У творчому здобутку дитячої авторки понад 60 книг, написаних на основі прадавньої лексики і фольклору
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Сила поезії в поезії. Вона впливає на світовідчуття людини, робить його глибшим, повнішим. Музика вірша, якщо вона збігається з вашим музичним ладом, «підсаджує» вас на поезію на все життя. І що більше ти її слухаєш, цю музику, то більше обертонів у ній розрізняєш, то більше слів її мови стають тобі зрозумілими, то вибагливішим ти стаєш до «репертуару», то чіткіше визначаєш співзвучних тобі виконавців, то швидше визначаєш фальшиву ноту. Ось чого батьки позбавляють дітей, коли не читають їм віршів.
· Я гадаю, що людям, які не читають, просто страшенно не поталанило: вони не зустрілися зі «своєю» книжкою у визначений для цього час – для кожної людини різний.
М а р и н а П а в л е н к о
 | «Я! Капітан! Кульбабових! Морів! Мій корабель — у зоряних узорах! Колишуться над ним вітрила мрій, Фарватер мій – зелене в чистих зорях!» |
Марина Павленко – українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог. У 90-ті роки ХХ ст. на українському літературному Олімпі з'явилася нова яскрава особистість — Марина Павленко. Молода обдарована жінка відразу заявила світу про свою неповторну творчість як поетеса, письменниця, ілюстратор-аматор і талановитий публіцист.
Нічка-Маруха, Дивовиця, Житниця, Любистиця, Жалиця, Терновиця Росяниця – усе це прадавні богині Русалки, володарки сакральних знань, уособлення романтики і містики.
Декілька найвідоміших цитат із творів:
· Шкода, що не ставлять пам'ятників ... тижням. А то б я йому поставила - першому своєму Вчительському Тижневі!
· Якщо батьки не докладуть праці, не переконають власним прикладом — то ніхто інший (тим паче, самі діти!) їм не винен.
· Всі ми — родом з дитинства…
М а й я Ф р о л о в а
 | Я живу з почуттям вдячності за те, що мені було подароване життя на цій землі і найбільшим щастям вважаю щастя творення, а головними людськими якостями ― доброту, любов терпіння до людей. |
Майя Фролова – дитяча письменниця, відома далеко за межами нашої держави, лауреат літературної премії імені Володимира Короленка. В її доробку ― книги, які залюбки читають і діти, і дорослі. Доля письменниці склалася так, що їй довелося жити далеко від рідних країв. «Але завжди головною любов’ю і великим притяганням була рідна земля, ― писала Майя Фролова,— адже батьківщина ― це коріння, яке живить нас, у розлуці з нею висихає серце. Великий мій біль – втрачена рідна мова, яку знаю, люблю. Але писати нею не можу, занадто довгою була розлука з мовним середовищем України…». «Над Тавдой-рекой», «Современная девочка», «Счастье ― оно какое?». ― цими книгами зачитуються діти різних поколінь.
