Фігурне віршування зародилось у давні часи. В його основу покладено таке графічне оформлення, за якого рядки вірша або виділені в рядках літери складають обриси певної фігури. Таким чином поєднуються виражальні можливості звукових та візуальних мистецтв. Звідси походить і назва — візуальна, або зорова поезія.
Винахідниками зорової поезії вважають античних митців Сіммія, Теокріта, Досіада, які своїм творам надавали вигляду різних фігур — яйця, сокири, крил, вівтаря. В античні часи поєднання слова й малюнку було непоодиноким явищем. Не випадково видатний давньоримський поет Горацій говорив, що «малюнок — та сама поезія».
Сьогодні я презентую вашій увазі творчість моєї землячки, авторки зорової поезії Валентини Коваленко.
Її поезія чаруюча, жіночна, унікальна. Валентина Коваленко - одна з небагатьох поетес України, яка пише зоропоезію. Це поєднання мистецтва слова і зображення. Сильна жінка з романтичною душею та нестримним бажанням творити ніколи не зупиняється перед життєвими труднощами. «Я - лідер, тож прагну бути першою», - зізнається пані Валентина. Так і відбувається в її житті. Сьогодні вона мама двох дітей: Ігоря та Людмили, авторка дев’яти книжок… а мрій ще так багато…
На питання чи важко бути лідером, Валентина відповідає : "Я почувала себе лідером з дитинства: писала, паралельно займалась співом, брала участь у всіляких олімпіадах, навіть в шашки грала і завжди посідала призові місця. Коли я поїхала у Черкаси на змагання з бігу на лижах та зі стрільби, то посіла друге місце в області. І зараз стріляю, якщо є можливість, обов’язково ходжу в тир.
Коли я стала жити в Черкасах, тоді ж мені в Спілці письменників сказали, що настав час випускати свою першу збірку. Якось керівник Спілки Сергій Носань поїхав у відрядження, а його заміняв Марк Вейцман, який нині проживає в Америці. Коли я прочитала вірш «На городі» (до речі, його любить публіка), мені цей поет сказав, що вірш аморфний, тобто мертвий. Тоді мені так «покремсали» душу, що півроку я не могла займатися поезією. Це був переломний момент в моїй творчості, коли потрапляєш на недоброзичливу, неуважну критику і навіть певною мірою несправедливу, тоді стає настільки боляче, з’являється депресія, яку не можна описати словами. А через півроку я написала вірш:
Не судіть, панове, так лукаво,
не спішіть мій вірш похоронить,
я писала не на ваше «браво»,
а про те, що мучить і болить…
Далі з'явились мої друга та третя збірки…"
3 коментарі:
Які чудові твори!!! Соромно признатися, але лише на сторінках цього блогу дізналась і про талановати авторку зорової поезії та й про зоропоезію взагалі. ДЯКУЮ!!!
Цікавий допис, я вражена не менше... Не підозрювала, що в нас є така талановита поетеса, справжня зірка. І поезії вражають! Талановито!
З її поезією я познайомилася, коли була студенткою, і мене захопила ця неординарна постать і просто гарна жінка
Дописати коментар